Mykhailo Svitenkyi
Михайло Світенький
Born(1858-11-08)8 November 1858
Teofipilka, Austrian Empire (now Ternopil Oblast, Ukraine)
Died15 June 1936(1936-06-15) (aged 77)
Ladychyn, Second Polish Republic (now Ternopil Oblast, Ukraine)
NationalityUkrainian

Mykhailo Svitenkyi (Ukrainian: Михайло Світенький; 8 November 1858, Teofipilka, Austrian Empire[1] – 15 June 1936, Ladychyn, Poland) was a Ukrainian priest and public figure.

Biography

Graduated from Berezhany gymnasium (1880), studied theology in Lviv (1884).[1][2]

On 18 December 1884 he was ordained a priest. Served as a staff member in the villages of Tovste (1885–1887, near Hrymailiv) and Ladychyn (1887–1893), as a parish priest in Vovkiv (1893–1897); vice-dean of the Shchyrets Deanery (from 1894); catechist at the selective school in Lviv (1897–1898); military chaplain in Przemyśl (1898-1901); and as a parish priest in Ladychyn (1901–1936).[1][3]

During 1897–1898, he was the editor of the Christian social newspaper Ruslan.[4][5]

Active in public organizations in Ternopil and Terebovlia Powiat; a well-known speaker and preacher in Galicia (his contemporaries called him Zolotoust). Fr. Mykhailo sermons were heard at the funerals of Marko Kahanets (now Koropets, Chortkiv Raion), Adam Kotsko (Lviv), and the first anniversary of Ivan Franko's death (1917, Ternopil).[2][6][7]

Founded Prosvita reading rooms, agricultural clubs, and cooperatives in the surrounding villages. Organized the construction of churches in Kryvky and Ludvykivtsi, and the repair of the church in Ladychyn.[2] He supported the Lviv literary group Moloda Muza.[8]

Father Svetenkyi was visited by Petro Karmanskyi.[9]

Family

With his wife, they raised three children.[1] As of 1901, he was a widower.[5]

Awards

References

  1. 1 2 3 4 Центральний державний історичний архів України (Львів), ф. 201, оп. 1в, спр. 824, арк. 20.
  2. 1 2 3 (in Ukrainian) Ганчова І., Кушнерик Г., Пиндус, Б., Світенький Михайло // Ternopil Encyclopedic Dictionary: in 4 v. / editorial board: H. Yavorskyi and other, Ternopil: "Zbruch", 2010, V. 4: А—Я (додатковий), S. 563. — ISBN 978-966-528-318-8.
  3. ↑ Історичний шематизм Львівської архієпархії (1832—1944) : у 2 т., Дмитро Блажейовський, Київ : КМ Академія, 2004, Т. 1 : Адміністрація і парохії, s. 425, ISBN 966-518-225-0. (англ.)
  4. ↑ Лехнюк, Р. Газета "Руслан" як джерело до вивчення середовища Католицького русько-народного союзу (1896—1901 рр.) // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Історія. Тернопіль, 2015. Вип. І. Ч. 1. s. 150—159.
  5. 1 2 Центральний державний історичний архів України (Львів), ф. 201, оп. 1в, спр. 824, арк. 21.
  6. ↑ Проповіді, Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.], Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович, Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995, Т. 6.
  7. ↑ Остап'юк, Б. Давній Тернопіль. — Маямі; Торонто: [б.в.], 1984. — S. 40.: іл.
  8. ↑ Ільницький, М. Від «Молодої Музи» до "Празької школи", Львів: Інститут українознавства ім. І. Крипякевича, 1995, s. 6.
  9. ↑ Андрій Мельничук (2019-03-12). "Історія одного душпастиря: Михайло Світенький — золотоустий проповідник з Ладичина". RISU.
  10. ↑ Ranglisten des Kaiserlichen und Königlichen Heeres 1901 (Wien, 1900). — S. 1065
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.